Лібералізм являє собою світову систему виробництва і відтворення людей та ринків, яка супроводжується гіперморалізмом прав людини. Під цими економічними, політичними, моральними, формами, лібералізм являється центральним блоком ідей, які характеризується п'ятьма принциповими співпадаючими процесами:
1. індивідуалізація (руйнування старих спільнот приналежності);
2. омасовлення (стандартизація способів життя і поведінки);
3. десакралізація (відхід від релігії на користь наукової картини світу);
4. раціоналізація (панування інструментального розуму за допомогою ринкового обміну і технічної ефективності);
5. універсалізація (планетарне поширення моделі ліберального суспільства імпліцитно виставленої як єдино раціональної і тому як найвищої).
Таким чином ці п'ять процесів є головними в плані їх подолання.
Легітимність сьогоднішніх політичних процесів знаходиться в абстрактному (логіко-символічному) керуванні знаками і цінностями встановленої системи. Тому делегітимізація має відбуватися у радикальному поверненні до деяких досучасних цінностей в оптиці постсучасності:
- має бути подолана "нейтральність" політики , яка зводить владу до управлінських функцій де управління людьми уподібнюється як адміністрування предметами;
- мають бути відновлені свобода та рівність, які є не антропологічними, а політичними, оскільки ми всі належимо до однієї й тієї ж політеї;
- має бути відновлена демократія як співучасть народу (оскільки суб'єкт влади не може бути одночасно і об'єктом) у власній долі, де в центрі уваги є не атомарний індивід Локка, а органічно єдиний колектив - народ - суб'єкт своєї історії. Але проти демократії як засобу існування лібералів при владі;
- мають бути розділені уявлення щодо економіки, як oeconomie, що задовольняє потреби людей, і chrematistique, кінцевою метою якої є обіг та привласнення грошей. Економіка має бути вмонтована в мораль, політику, та суспільство;
- мають бути повернені сенс праці, як основного необхідного способу соціалізації та самостійності людини, у вигляді необхідності, та творчості як реалізації самого себе;
- має бути встановлений принцип відносності права щодо політичних процесів;
- має бути подолана подвійність індивідуального та економічного буття, що супроводжується дарвіністичним баченням соціального життя.
Ці та інші позиції мають скласти основу тотального духовного та політико-економічного наступу на сучасну політичну систему.
1. індивідуалізація (руйнування старих спільнот приналежності);
2. омасовлення (стандартизація способів життя і поведінки);
3. десакралізація (відхід від релігії на користь наукової картини світу);
4. раціоналізація (панування інструментального розуму за допомогою ринкового обміну і технічної ефективності);
5. універсалізація (планетарне поширення моделі ліберального суспільства імпліцитно виставленої як єдино раціональної і тому як найвищої).
Таким чином ці п'ять процесів є головними в плані їх подолання.
Легітимність сьогоднішніх політичних процесів знаходиться в абстрактному (логіко-символічному) керуванні знаками і цінностями встановленої системи. Тому делегітимізація має відбуватися у радикальному поверненні до деяких досучасних цінностей в оптиці постсучасності:
- має бути подолана "нейтральність" політики , яка зводить владу до управлінських функцій де управління людьми уподібнюється як адміністрування предметами;
- мають бути відновлені свобода та рівність, які є не антропологічними, а політичними, оскільки ми всі належимо до однієї й тієї ж політеї;
- має бути відновлена демократія як співучасть народу (оскільки суб'єкт влади не може бути одночасно і об'єктом) у власній долі, де в центрі уваги є не атомарний індивід Локка, а органічно єдиний колектив - народ - суб'єкт своєї історії. Але проти демократії як засобу існування лібералів при владі;
- мають бути розділені уявлення щодо економіки, як oeconomie, що задовольняє потреби людей, і chrematistique, кінцевою метою якої є обіг та привласнення грошей. Економіка має бути вмонтована в мораль, політику, та суспільство;
- мають бути повернені сенс праці, як основного необхідного способу соціалізації та самостійності людини, у вигляді необхідності, та творчості як реалізації самого себе;
- має бути встановлений принцип відносності права щодо політичних процесів;
- має бути подолана подвійність індивідуального та економічного буття, що супроводжується дарвіністичним баченням соціального життя.
Ці та інші позиції мають скласти основу тотального духовного та політико-економічного наступу на сучасну політичну систему.
Комментариев нет:
Отправить комментарий