Костянтин Рахно: Малюнок смішний, але має чимало підтекстів

Перш за все той, що "демократична" влада роками знищує бібліотеки. Одні закриває, інші "оновлює". У процесі списування в макулатуру й радісного "оновлення" нечитабельним, одноденним у кращому разі сучукрлітом часто гинуть гарні видання. Може, й не завжди раритетні, не так, щоб зовсім унікальні, але цікаві, ошатні, справді дорогі читачам.

Другий той, що соросята під радісні оплески літніх нацдемів наполегливо виховують покоління українців, які не любитимуть читати, не мріятимуть про якусь книгу, не шкодуватимуть, утративши її. Ото ті, хто 1989 року ходив до школи, - ті читають. Ще читають.

А третій той, що завдяки спричиненому неукраїнським за духом і походженням сучукрлітом культурному розриву, книги типу Всеволода Нестайка є недосяжною величиною для олібераленого сьогодення. Їх дійсно читаєш усе життя, їх любиш, з ними неможливо розлучитися.