Києво-Могилянська академія, вірна подвійним стандартам демократії, вкотре продемонструвала, що "дуже хочеться, то можна".
Відкрите ж суспільство! Якщо дуже потрібно, то скринька з бюлетенями може бути відкрито винесена, а потім відкрито з'явиться знову. Головне, щоб число папірців збігалося. А якщо Міністерству освіти й науки не сподобається такий толерантний прийом, то в дію вступлять мітингуючі ліберальні студенти, які хочуть саме такого ректора, як потрібно.
Нагадаю, що ректор - це той самий Сергій Квіт, який свого часу підтримав надумані звинувачення та заднім числом, на пару з ліваком Мелешевичем, звільнив з роботи нині покійного науковця-патріота Олексія Курінного: "Як з’ясувалося, контракт з ним ще раніше не був продовжений, тому він надалі не буде в нас працювати". Оголосивши, що він "фактично вже не є нашим викладачем". Молодий науковець з написаною дисертацією та багатьма науковими публікаціями завинив перед вузом хіба що тим, що публічно покритикував шанованого там українофоба Ярослава Грицака за вимогу забути про Голодомор, і це виявилося цілком справедливим згодом, під час подій минулого року, коли Грицак разом з українофобами Єфіменком та Галушком взяв участь в атаці на Музей Голодомору.
Одним зі звинувачень Квіта на адресу Олексія Вікторовича було те, що на його захист до університету "з’явилася його група підтримки". Тоді Квіт репетував, що "університет – це автономна інституція, де кожен може самореалізовуватися, не зачіпаючи гідність та інтереси інших. Давайте цінувати свій університет, а не використовувати його". Виявляється, що коли дуже кортить влади, то можна й університет ліберальненько використати, і групу підтримки зі студентського ресурсу вивести...
А якщо масштабніше, то вибори в Могилянці, які виборами не є, - це модель того, як буде виглядати в Україні демократичне правління лібералів. Неважливо, хто, скільки й за кого проголосував, важливо, що перемагатимуть завжди визначені заздалегідь ліберали. І коли треба, законність діяти не буде.
