Одна з найбільш обурливих
проблем Могилянки
– це спроба залучити
студентство до примарної
боротьби із «гомофобією»
і «дискримінацією
трансгендерних людей».
А найстрашніше у цьому
траблі – це розташування
центру цієї «боротьби»
у Староакадемічному
корпусі, поруч із
церквою. Саме там Центр
сексуальної заклопотаності
(перепрошую, зараз це
називається «візуальної
культури») кілька місяців
проводив нещадну боротьбу
із власними тарганами
в голові під гаслами:
«досить трансгендерної
дискримінації» та
«гомофобія поруч» (КЕП
привітався). Під час
споглядання на подібну
агітацію чомусь одразу
поставало питання: «А чи
є це проблемою і чи місце
подібній «БОРОТЬБІ» у
КМА?» Подальші події
засвідчили, що проблема
не тільки не цікавить, але
й обурює могилянську
спільноту (принаймні зі слів
самих учасників боротьби
за хворих і знедолених
Лесбійок, Геїв, Бішок,
Трансексуалів). А тепер – все
по порядку.
А починалось все тишкомнишком
Почалось все з фільму «FUCKING DIFFERENT NEW YORK»
(що у російському неті гуляє під
назвою: «Трахаться по-разному»).
По Могилянці були розвішані афіші
рожево-червоного визиваючого
кольору, де було зображено чотири
безликі особи, чию стать, проте, було
визначити неважко за первинними
статевими ознаками. На афіші також
були присутні різноманітні описи
того, як не дають відбутися показу
цього «кіна» на широкий загал, як
проти норм моралі і різноманітних
експертів повстають славні воїне
ІНСАЙТу(іще один розсадник
ЛГБТ), захищаючи право на своє
порно, одночасно намагаючись
назвати його «еротикою». Залишимо
цю боротьбу їм, коли вже «клірдослідники», «жерці» та воїне
ІНСАЙТУ і «Центру візуалізації
безкультурщини» (вибачте, знову
вирвалось) краще знають за
експертів, де порно, а де еротика.
А тепер, повернімось у реальне
життя і оцінімо ситуацію.
В НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ УКРАЇНИ. В МОГ И Л Я Н Ц І .
ПРОЙШОВ.
П О К А З .
ГЕЙСЬКОГО І ЛЕСБІЙСЬКОГО ПОРНО ФІЛЬМУ. Після
цих слів можна
одразу ставити
величезного хреста
на П. Могилі та всіх
українських здобутках КМА.
Недостойні.
Далі – цікавіше
Наступна подія такого типу відбулася
вже за місяць, і саме вона стала
знаковою, хоча і дала можливість
ЛГБТ-філам кричати на весь голос
про дискримінацію ЛГБТ-няшок.
Цього разу було запропоновано
нашому брату-могилянцю перегляд
сумнівної кінострічки «Хлопці не
плачуть», про сміливість простої
жінки, яка вважає себе чоловіком. У
цьому і полягала вся «пєчаль». Кіно
відверто спонукає до остаточного
змішування культурних статевих
ознак. Тобто дівчина може жити
життям чоловіка, такий собі екстрім та екзотика,
яка спонукає представниць прекрасної
половини людства бути не тими
елегантними, тендітними і гарними
створіннями, а войовничими
ЧОЛОВІКАМИ (воїнами). Саме цю
деталь, виражену у слові «чоловік»,
пересічний глядач випустить, не
помітить, не надасть уваги. А от
нашим Шановним «боротьбістам»
і «славним воїнам» гендерної
революції ця деталь є чи не
найважливішою у фільмі. Адже їм
здається нормальним, навіть коли
підліток вередує: «Сьогодні я � ді- -
вчинка, а завтра я � хлопчик, ну а
післязавтра я не визначився» (хоча,
якщо дитина вередує вже і
щодо своєї статі, то
це вже явна ознака не напівміфічної «зміни сексуа л ь н о сті», а
якихось
психічних відхилів, а
о с т а н -
нім часом простої розбещеності, хоч
це зараз і модно). Цього разу
ще передбачався милий
флеш-моб на Поштовій площі:
випускання ліхтариків у пам’ять
померлих транссексуалів (добре хоч
свічки у церкві не поставити).
Та не судилося. Невідомі, яким
обридло бачити запрошення та
заклики до толерації («Пряма
дія» вбачає у них могилянців,
називаючи їх то неофашистами,
то неонацистами), виявили своє
невдоволення, перервавши сонний
процес перегляду фільму своїм
активним втручанням. І хоч ця
подія дала можливість писати
про «героїв», що зачинили двері
перед тими, хто намагався зірвати
показ, проте це показало ставлення
могилянців (знову-таки, посилаюсь
на «Пряму дію») до розпусти у
Alma Mater. Та це ще був далеко не
кінець…
Ці кляті неофашисти,
гомофоби, трансофоби…
Після такого бурхливого протесту
т.з. ЦВК, ІНСАЙТ не заспокоїлись.
Спочатку на «новорічній акції»
«усієї свєтлєшої раті» славних
адептів райдужно-анархічних
поглядів були підняти прапори ЛГБТ,
і «боротьба за права без обов’язків»,
як завжди, перетворилась на базар.
Неорганізований натовп, ялинки
(проти Житлового, Трудового і
Податкового кодексів) і написи в
стилі: «Стоп гомофобия, фашизм…»
(напрімєр).
Але знову повернімось в стіни КМА.
Вже 2 грудня захисники і любителі
сексуального різноманіття вирішили
організувати попереджувальні
оголошення по НаУКМА, що
гомофоб не спить, а може заявитися
прямо під час кінопоказу. При
цьому малюнок на агітці прозоро
натякав, що у гомофобів із мозку
ростуть роги. Був би не проти
покористуватися цією новинкою, але
чомусь не ростуть (мабуть занадто
толерантний). «Рогаті» плакатики
були розвішені по Могилянці, також
було влаштоване якесь, порівняно
тихе засідання.
Сховались?
На цьому місці у цій трагікомічній
історії поставлено три крапки.
Скоріш за все наші маленькі борці за
тотальну толерантність і винесення
на широкий і університетський
загал своїх вподобань у ліжкових
збоченнях просто принишкли. Але
як тільки стане тепліше і прийде
весна, ми зможемо спостерігати цих
цікавих, проте не дуже корисних,
суб’єктів у нас, в КМА(((
Так що не спи, Могилянко! Готуйся
до теплих і міцних обіймів збоченців,
які будуть душити твій авторитет,
твою духовність і твою славу…
Щиро ваш, Мусса Бєнік
