Це все маячня, що не може вважатися науковим видання, яке не робить попереднє рецензування. Рецензування нічого не означає. Це суб"єктивний і упереджений процес. Автор здебільшого, крім початківців, вираховується на раз-два, зрештою, він може сам на себе в своїй же статті послатися - ото й вся анонімність. Рецензент-фахівець знає всіх у своїх наукових угіддях. У кожного з учених можуть бути певні ідеї, що не будуть сприйняті кимсь із колег. Вони не обов"язково антинаукові, просто новаторські. Але супротивне наукове угруповання в особі рецензента загризе таку статтю.
Фактично рецензування - це не спосіб зробити видання більш науковим, а засіб попередити ревізію якихось наукових стереотипів. Нав'язування рецензування - це глобальна проблема, яка виконує оберігальну функцію стосовно ретроградів, функціонерів і навіть стосовно привілейованих ревізіоністів.
Адже головне в науці - говорити нове, і не треба боятися бути сміливим, бо сміливі статті мають породжувати наукові дискусії, будити думку, спонукати до погляду під іншим кутом. І ось тут рецензування стає проблематичним. Воно гарне у науках типу педагогіки, де роками переписують із пустого в порожнє, але абсолютно шкідливе в гуманітарних науках.
К.Р.
Фактично рецензування - це не спосіб зробити видання більш науковим, а засіб попередити ревізію якихось наукових стереотипів. Нав'язування рецензування - це глобальна проблема, яка виконує оберігальну функцію стосовно ретроградів, функціонерів і навіть стосовно привілейованих ревізіоністів.
Адже головне в науці - говорити нове, і не треба боятися бути сміливим, бо сміливі статті мають породжувати наукові дискусії, будити думку, спонукати до погляду під іншим кутом. І ось тут рецензування стає проблематичним. Воно гарне у науках типу педагогіки, де роками переписують із пустого в порожнє, але абсолютно шкідливе в гуманітарних науках.
К.Р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий