Я не знаю, що за людина Мартин Якуб, він же Василь Шульга. Судячи з його освіти, гадаю, що ми з ним абсолютно конфронтаційних переконань. І мати його в друзях мені б не сподобалося.
Але він правий, коли каже, що недорікуваті сучукрлітератори не володіють українською мовою, підмінюючи довгими джойсівськими реченнями сюжет, зміст і образи персонажів. Він правий, коли каже, що сучукрписьменники не поважають читачів, не дають їм те, чого прагнуть читачі, й зверхньо до них ставляться.
Він говорить щиру правду, що сучукрлітератори, які переважно не є щирими українцями й вчилися здебільшого не в Україні, відучили людей читати українською. Бо до доби бубабукання й постпоступовства людина купувала книгу, не боячись, що це буде занудне напівсороміцьке вариво з висміюванням усього українського, глумом над усім людським, людяним, щирим, добрим, героїчним. Були книги сильніші, слабші, але, за винятком різних ідеологічних памфлетів, переважно читабельні. Сучукліт, наслідуючи російську перебудовну прозу, змішав ті жовчні памфлети з художньою літературою, спрямувавши свої знущання проти українства.
Є своєрідний мовчазний протест проти сучукрліту. Люди відверто гидують читати твори посивілих постмодерних соромітників. Їхній час минув. Читач шукає стару добру класику, фентезі, детективчик, любовний роман, що завгодно, тільки не чергові релаксації й псковіади. І фото з сучукркнигою 1990-х років у кошику для сміття буде дедалі більше...
Комментариев нет:
Отправить комментарий