Дайджест

Збірник статей та матеріалів

вторник, 5 февраля 2013 г.

Андрій Бондар: Про "могилянця"

У нас кажуть "я - могила", коли хочуть переконати, що нікому не розкажуть вашу таємницю.

У нас кажуть "я - могилянець", коли хочуть розказати те, що варто тримати в таємниці.

четверг, 10 января 2013 г.

Відкритий лист до Др. В. Кравченка – директора Канадського Інституту Українських Студій

Відкритий лист до Др. В. Кравченка – директора Канадського Інституту Українських Студій

1 січня 2013 р.


Шановний Пане Директоре!

Майже рік, я застановлявся над тим, чи доцільно мені писати цього відкритого листа до Дирекції КІУС в болючій справі, яка не лише оплямлює наклепами мене особисто, але є одночасно образою українській громаді в Канаді та зневажає український народ, провокативно оплямлюючи його національно-визвольну боротьбу перед, підчас та після Другої Світової Війни.

Вирішив таки його написати до Вас, новообраного Директора КІУС, бо совість та людська гідність не дозволяють мені мовчати, коли провідний член КІУС, в особі Проф. Джона Химки, оплямлює моє ім’я безсовісним наклепом в проявах антисемітизму та приналежності до антисемітської конспірації принижувати трагічний Голокост єврейського народу в порівнянні до Голодомору-Ґеноциду 1932-1933 рр. в Україні.

Також, мені не дозволяє мовчати моя відповідальність стати в обороні честі та доброго імені української громади в Канаді, зокрема, її третьої хвилі політичної імміграції, та українського народу, в службі яких я віддав ціле своє життя.

Мова йде про англомовну статтю Проф. Химки, яка появилась у вересні 2011 р. у електронному форматі під заголовком “Myths of National Consolidation, the Holodomor and the Holocaust: A Response to Roman Serbyn” < http://ukraineanalysis.wordpress.com /2011/09/> .

четверг, 6 сентября 2012 г.

Квітка Польова: Про «антисемітизм» Донцова

Про «антисемітизм» Донцова пишуть не об’єктивні історики й політологи, а лише т.зв. «радикальні ліберали», до речі, міцно згруповані саме у Львові, під крилом УКУ (М.Маринович, Я.Грицак, О.Зайцев та ін.) і цим заблоковані від критики (бо хто ж наважиться критикувати людей, які співпрацюють із Церквою?) Їхньою метою є прищепити українському суспільству крайні форми космополітичного мислення, бо це відкриває перед ними широку дорогу в мондіалістський західний світ. Своєрідною «перепусткою» до цього світу є регулярна боротьба з «антисемітизмом» (навіть тоді, коли реально того антисемітизму, як в Україні, нема).

пятница, 31 августа 2012 г.

Богдан Червак: Тенденції в сучасних дослідженнях історії ОУН

Останнім часом у деяких експертних середовищах з’явилася мода на дослідження з історії ОУН у контексті використання нею тих чи інших форм ідеології нацизму чи фашизму. У даному випадку йдеться не стільки про патологічних русофілів і закостенілих українофобів, як про начебто рафінованих патріотів-істориків, які стоять на «об’єктивних позиціях». Географічно такі експертні середовища, як правило, розташовані на Західній Україні, що мало б надавати їхнім «історичним відкриттям» більшої переконаності, зокрема щодо висновку, мовляв, ОУН, а отже український національно-визвольний рух періоду Другої світової війни, був близький до італійського фашизму й німецького нацизму.
http://incognita.day.kiev.ua/nepravda-obyektivnix-doslidnikiv.html
 

четверг, 5 июля 2012 г.

Анафема Ярославу Грицаку

Галичайник. Лембержець. Лібераст.
Інколи може написати щось цікаве.
Один з небагатьох, хто пам"ятає про участь донбащуцького робітничого руху у демонтажі СРСР.
Може гарно переоповісти історичний анекдот про двох жидів-філософів та розпечену кочергу.
Або злепити оковирну побрехеньку, як Новий Йорк захлинався приступом українофілії під час гарбузяної каші-2004.
Але не більше.
Юдофіл та полонфіл - майже скотоложець.
Автор вкрай нудного посібника з української історії, після якого не хочеться бути українцем, а натомість хочеться повіситися.
Представник найгорізонтальнішої парості ліберального позитивизму - у його світі не те, що не можна дивитися зорі, через те, що зорі не покладеш до каші. У його світі зорі взагалі не існують. Є лише каша.
Я не хотів би мешкати у побіному надевклідовому зажидовленому світі.
РS. Дивним чином гоорішня світлина нагадала ось це :

"....Посеред кімнати стояв стіл, приблизно такий завбільшки, як і той, для гри в карти, але цей був накритий чорною скатертиною. Самотня свічка горіла на самім його краєчку. Пан Попель був зодягнутий у чернечу рясу, а на голові чомусь мав єпископську митру, але повернуту навпаки. Побожно склавши руки, він бубонів якусь молитву обличчям до тьмяного образу, що висів на дальній стіні. Коло нього в німому поштивому захваті завмерло кілька слуг у лівреях, а ще один слуга тримав на руках маленького чорного цапка. 

— Пане наш, ти що там, що нам даш, дай днесь нам, з-під землі, з-під камінь, з-під морів дай нам днесь, тінь там тоне, тінь там десь, дай нам піт, дай нам кров, дай нам сліз і сіна віз, його тіло, його душу, його серце, його дупу, з-під морів, з-під землі, з-під камінь. Амінь. В ім’я хвоста і стегна і синього прутня. Амінь. В ім’я слини і крові і хворого зуба. Амінь. В ім’я нирки і кишки і вічного страху. Амінь. Маргадон, Вельзевул, Люцифер! Ґінехоше, Ібліс, Кальвін! Асмодей, Зороастр, Басаврюк! ...."

воскресенье, 1 июля 2012 г.

Ліберальні екстремістські організації вимагають продовжити пропаганду гомосексуалізму для дітей в Україні

Ось вкотре своє справжнє обличчя продемонстрували відомі екстремісти з Human Rights Watch та Amnesty International.
Ці ідеологічні інструменти уряди Заходу спробують використати для блокування у Верховній Раді законопроектів про заборону пропаганди гомосексуалізму, спрямованої на дітей. Також вони тиснуть, щоб розслідувати побиття їхнього агента, організатора акцій педерастів Карасійчука.
Заяву про це поширила перша з них, передає Українська правда.
Захід хоче від нас сировини промислової та робочої. Він хоче, щоб демократія у нас не розвивалася. А був ліберальний режим. Індивідуалізація і розпад колективних цінностей - їхнє завдання.
Тому вони проти нації, колективних форм власності, православної віри, шлюбів у межах етносу.

Їхня мета - зберегти капіталізм будь-якими засобами. Окрім лілеяння ліберальних партій (якими є більшість парламентських партій) і збереження власності олігархів, вони прагнуть просувати різні вигідні їм культурні стратегії. Останні повинні створити додатковий захист капіталізму і вивести протестний рух у межі буржуазного мислення - режим власності чіпати не можна, а власники стануть колись хорошими.

Загальна ціннісна стратегія Заходу - ідеологія "прав людини", яка стверджує індивідуалізм особи через приписування їй ліберальних цінностей як прав загальнолюдських.
Одна з таких стратегій - це поширення ідеології "гендеру", яким обгрунтовується "нормальність" сексуальних збоченців. Поряд стоїть "ювенальна юстиція", "расизм" тощо.

Human Rights Watch та Amnesty International забороняють те, що всі в Україні підтримують.
Пропоную заборонити ці контори в Україні.

Юрій Ноєвий

четверг, 24 мая 2012 г.

Сергій Чаплигін: Поки не відбулося число звіра

Ніхто не знає, коли наступить Той День, навіть ангели небесні. Не те, що ми. Але знаки його занадто явно розкидані всюди. Здається, що більше й чекати нема чого, що от-от прийде та мить, коли остання таємниця беззаконня відкриється, й усе буде скінчено. Тому ми не можемо дрімати напередодні настільки важливої події.

четверг, 26 апреля 2012 г.

Володимир Буковський: "Політкоректність гірша за ленінізм"

Політкоректність як міжнародне явище почалася з 1990-х, але як рух вона існувала й раніше. Я вперше з нею зіштовхнувся в 1983-му чи 1984 році. Я йшов до своєї лабораторії (Буковський - нейрофізіолог, - ред.), а назустріч сходами спускалися дві дівчини. Я притримав для них двері. Вони подивилися на мене з презирством і сказали: "Чоловіча шовіністична свиня". Я нічого не зрозумів і дуже здивувався. Розповів колегам, вони стали сміятися: "Так це з університету Берклі. Звідти йдуть усі ліворадикальні рухи. Це якась нова мода – феміністки; вони говорять, що коли ми, чоловіки, поводимося з жінкою як із жінкою, ми її цим принижуємо".

Феміністки вчать, що "жінка" - це соціальна концепція. Мовляв, якби чоловіки трималися з жінками як із чоловіками, жінки б і стали чоловіками: жінок із них робить наше поводження щодо них, жінка – жертва чоловічих стереотипів. Ця концепція, народившись у Берклі, разюче швидко поширилася по всьому світові. В 1984-му році ми над нею сміялися – за 10 років вона захопила увесь світ. Всі університети відкрили відділення "гендерних досліджень". Як на мене, так у відносинах статей за мільйон років нічого не змінилося, але ці псевдонауки про чоловічі гріхи розплодились жахливо: не так ми на жінок дивимось і не так із ними поводимося.

воскресенье, 22 апреля 2012 г.

ЧОМУ ЄВРОПІ НЕ ПОТРІБЕН БОГ?

Це було п’ять років назад у Ватикані. Спочатку я прийняла його за одержимого – цього маленького, хисткого священика з голим черепом, типового «ученого жучка», що застряг в запорошених архівах одного з ватиканських інститутів. Він був таким старим, що, здавалося, ткни в нього міцніше пальцем – і він розсиплеться в прах. Спочатку він красиво розважав про екуменізм, про можливі братські обійми між католицькою і православною церквами, а потім заговорив про НИХ.

понедельник, 16 апреля 2012 г.

Сергій Чаплигін: Materia signata quantitate (онтологія капіталу)

Сьогоднішній світ має єдиного суб'єкта - світовий капітал, який керує масою індивідуумів, позбавляючи їх будь-якої етнічної, культурної, релігійної та статевої ознак. Невдовзі і людської. Капіталізм, здобувши історичну перемогу, мислить за нас і замість нас, відводячи людській свідомості роль пасивного інструментального обрахування одномірних моделей, таким чином здійснюючи дезонтологізацію думки.

четверг, 5 апреля 2012 г.

Федір Френч: Запаморочення від лівих

Зараз важко дивуватися. Коли твій сусід не прибулець з зеленими вусами, а колеги по роботі не канібали, стрічку новин сприймаєш якось спокійно і відсторонено. З іронією та здоровим скепсисом. Постінформаційна епоха вирівнює сприйняття гекатомб та мільйона рожевих троянд.

Ще недавно я з прохолодою пробігав очима звістки про «лівий рух». Для цього історичного трупа у моїй свідомості не знаходилось жодних формул вуду. Але прийшов момент усвідомлення.

Виявляється, у багатьох моїх добрих знайомих класова боротьба, експропріації, войовничий атеїзм та інші атавізми початку ХХ століття викликають позитивний безумовний рефлекс.

Катарсис був несподівано болючим. Ще нещодавно ти мило триндів з ними в чаті, ходив на концерти, акції, боровся за справедливі вибори – і ось на тобі! Deus ex machina з класовим штангенциркулем у руках.

среда, 4 апреля 2012 г.

Антоніна МАТВІЄНКО: Читатимемо з бромом новий підручник історії?

Попри всі заспокоювання, що шкільний підручник з історії писатимуть українські історики, все ж у ЗМІ з’явилася інформація, що в Москві вже дописують його — спільний для українських і російських школярів. Визначено навіть час завершення роботи — до осені. Ідею спільного підручника тривалий час войовничо обстоював відомий українофоб нардеп В. Колесніченко і взявся за її реалізацію міністр Д. Табачник. Це буде навдивовижу цікавий витвір новітньої історичної науки. У ньому автори поєднають непоєднуване, бо надто розбіжні шляхи історичного розвитку українців і росіян. Для перших — це боротьба за незалежність — то зброєю, то дипломатією, для других — «покорение народов» і «присовокупление земель». За таким підручником українським школярам доведеться вивчати і завоювання російськими військами сибірських ханств, і підкорення Кавказу доблесним Єрмоловим, і ще багато чого, що зовсім не стосується України. А з української історії, треба думати, буде взято лише визначені авторами прийнятні для обох сторін теми й аспекти.

Навіть у радянські часи в «Історії СРСР» Україні було відведено окремий розділ, а потім її історію вивчали за окремим підручником. А от у часи незалежності, коли розкрито архіви, з’явилися нові джерела, ліквідовано багато чорних плям, раптом з’явилася проблема: як подавати в школі історію України?

Лілея – щаслива квітка України

Дарія Степаненко, красива й відважна активістка Братства святого Луки – однієї із нечисленних правих організацій, що не прогнулася під святу великомученицю Тимошенко і не втратила свого обличчя, – вдарила букетом лілей по пиці скандального українофоба, міністра освіти й науки Дмитра Табачника.
Молодець Даша! Пишаюся нею, гордий, що такі люди є серед нашої збидляченої, денаціоналізованої, аполітичної й боягузливої молоді.
Партія регіонів вимагає її виключення. Але... Дар"я є студентом Києво-Могилянської академії – вищого навчального закладу, відомого своїми антиукраїнськими шовіністичними заявами, безпрецедентним формуванням лівацьких штурмових загонів, які вже відзначилися у вуличних боях, пропагандою порнографії, гомосексуалізму, сіонізму та радикального лібералізму. На сьогодні Києво-Могилянська академія та її формальний очільник – колишній націоналіст, зрадник правого руху Сергій Квит та ті незримі, хто стоїть за ним, перебувають у протистоянні з міністром Табачником, який відтіснив деяких тамтешніх бонз від додаткових хлібних місць, наприклад, від комісії з надання наукових звань. Тому вчинок студентки там, швидше за все, можуть сприйняти якщо не схвально, то, принаймні, поблажливо. Репресій з боку навчальної інституції не буде.

Олексій ВОЛИНЕЦЬ: КОМУ ПОТРІБНІ ТАКІ ПІДРУЧНИКИ З ІСТОРІЇ?

КОМУ ПОТРІБНІ ТАКІ ПІДРУЧНИКИ З ІСТОРІЇ?
Олексій ВОЛИНЕЦЬ,
м. Київ

У газеті “Слово Просвіти” (ч. 21, 27 травня - 2 червня 2010 року) прочитав кореспонденцію Євгена Букета “Обговорення проекту концепції історичної освіти в Україні триває”. З цього приводу хочу висловити міркування, бо вони не збігаються з основними принципами вже зазначеної концепції. Автор цієї концепції, як видно із публікації, — доктор історичних наук Наталія Яковенко. Її в цьому активно підтримує міністр освіти і науки Дмитро Табачник, теж історик за фахом, відомий своїми українофобськими публікаціями, розтиражованими у великій кількості. Про нього газета

Олена Білозерська: Держава, яка себе поважає

Це у даному разі Латвія. МЗС Латвії оголосило персонами нон-грата двох істориків з Росії - на підставі висновку про те, що їхні дії шкодять Латвії та її громадянам. Також істориків внесли у перелік осіб, в’їзд яких у Шенгенську зону небажаний.

Один із них планував в кінці березня прибути до Латвії з виставкою «Угнанное детство: судьбы детей, угнанных на территорию Латвии, 1943-1944 годы». Це повний аналог всіх отих наших українофобських виставок про Волинську різню, приїздів і лекцій усіляких Ескіних чи як їх там - різноманітних українофобів з Росії, Польщі, Ізраїлю, а також наших власних регіонівських посіпак, які беруть гроші за те, щоб посварити Україну з Європою.