Юрій Шевельов етнічно був російським німцем, росіянином німецького походження. Він не сприймав нічого щироукраїнського, почував до нього стійку огиду й судив українців за російсько-імперськими лекалами, вважаючи примітивними, дурними, відсталими, провінційними зрадниками-мазепинцями (закреслено) кочубеями. Його естетична система координат - російська.
Шевельова дуже люблять неукраїнці, що вивчили українську мову. Їм подобається і його зверхній, глузливий тон щодо всього українського, й боротьба з патріотичними поглядами, й сам факт, що можна так запросто випхатися нагору над українцями й вказувати їм, що робити.
Я свого часу казав Курінному, що Шевельов засунув виникнення української мови понижче, ніж радянці, але якомога повище, ніж українські націоналісти. Як наслідок, вона в нього утворилася за часів, коли не існувало єдиної Руси й замість української мови виникло б три або чотири (як голландська обабіч німецької). Якщо вірити Шевельову, то не існувало причин Галичині з Волинню й Закарпаттю говорити українською.
Досить цікавий епізод зі шведським ученим Фальком, який посмів виявити фрикативне "г" вже в Х столітті, отой суто український звук. Через що його дружно заатакували радянські вчені й Шевельов, і потім в СРСР 1982 року з повагою цитували Шевельова - чи багато діяспорних науковців удостоїлися такої чести?
Я йому також не прощу знущання з Панаса Мирного й наїзд на неоклясиків. Дурним він не був, але був дуже упередженим і безкомпромісним. Часто це були саме російські естетичні категорії (у росіян література про село витіснена на маргінес - імажиністи, дєрєвєнщики, у росіян не набув поширення етнографічний роман, у росіян немає творів про козаків, у росіян не було неоклясицизму тощо). Він дивився на українців російськими очима - навіщо це заперечувати?
Костянтин Рахно, доктор історичних наук
Шевельова дуже люблять неукраїнці, що вивчили українську мову. Їм подобається і його зверхній, глузливий тон щодо всього українського, й боротьба з патріотичними поглядами, й сам факт, що можна так запросто випхатися нагору над українцями й вказувати їм, що робити.
Я свого часу казав Курінному, що Шевельов засунув виникнення української мови понижче, ніж радянці, але якомога повище, ніж українські націоналісти. Як наслідок, вона в нього утворилася за часів, коли не існувало єдиної Руси й замість української мови виникло б три або чотири (як голландська обабіч німецької). Якщо вірити Шевельову, то не існувало причин Галичині з Волинню й Закарпаттю говорити українською.
Досить цікавий епізод зі шведським ученим Фальком, який посмів виявити фрикативне "г" вже в Х столітті, отой суто український звук. Через що його дружно заатакували радянські вчені й Шевельов, і потім в СРСР 1982 року з повагою цитували Шевельова - чи багато діяспорних науковців удостоїлися такої чести?
Я йому також не прощу знущання з Панаса Мирного й наїзд на неоклясиків. Дурним він не був, але був дуже упередженим і безкомпромісним. Часто це були саме російські естетичні категорії (у росіян література про село витіснена на маргінес - імажиністи, дєрєвєнщики, у росіян не набув поширення етнографічний роман, у росіян немає творів про козаків, у росіян не було неоклясицизму тощо). Він дивився на українців російськими очима - навіщо це заперечувати?
Костянтин Рахно, доктор історичних наук
Комментариев нет:
Отправить комментарий