Володимир Буковський: "Політкоректність гірша за ленінізм"

Політкоректність як міжнародне явище почалася з 1990-х, але як рух вона існувала й раніше. Я вперше з нею зіштовхнувся в 1983-му чи 1984 році. Я йшов до своєї лабораторії (Буковський - нейрофізіолог, - ред.), а назустріч сходами спускалися дві дівчини. Я притримав для них двері. Вони подивилися на мене з презирством і сказали: "Чоловіча шовіністична свиня". Я нічого не зрозумів і дуже здивувався. Розповів колегам, вони стали сміятися: "Так це з університету Берклі. Звідти йдуть усі ліворадикальні рухи. Це якась нова мода – феміністки; вони говорять, що коли ми, чоловіки, поводимося з жінкою як із жінкою, ми її цим принижуємо".

Феміністки вчать, що "жінка" - це соціальна концепція. Мовляв, якби чоловіки трималися з жінками як із чоловіками, жінки б і стали чоловіками: жінок із них робить наше поводження щодо них, жінка – жертва чоловічих стереотипів. Ця концепція, народившись у Берклі, разюче швидко поширилася по всьому світові. В 1984-му році ми над нею сміялися – за 10 років вона захопила увесь світ. Всі університети відкрили відділення "гендерних досліджень". Як на мене, так у відносинах статей за мільйон років нічого не змінилося, але ці псевдонауки про чоловічі гріхи розплодились жахливо: не так ми на жінок дивимось і не так із ними поводимося.

ЧОМУ ЄВРОПІ НЕ ПОТРІБЕН БОГ?

Це було п’ять років назад у Ватикані. Спочатку я прийняла його за одержимого – цього маленького, хисткого священика з голим черепом, типового «ученого жучка», що застряг в запорошених архівах одного з ватиканських інститутів. Він був таким старим, що, здавалося, ткни в нього міцніше пальцем – і він розсиплеться в прах. Спочатку він красиво розважав про екуменізм, про можливі братські обійми між католицькою і православною церквами, а потім заговорив про НИХ.

Сергій Чаплигін: Materia signata quantitate (онтологія капіталу)

Сьогоднішній світ має єдиного суб'єкта - світовий капітал, який керує масою індивідуумів, позбавляючи їх будь-якої етнічної, культурної, релігійної та статевої ознак. Невдовзі і людської. Капіталізм, здобувши історичну перемогу, мислить за нас і замість нас, відводячи людській свідомості роль пасивного інструментального обрахування одномірних моделей, таким чином здійснюючи дезонтологізацію думки.

Федір Френч: Запаморочення від лівих

Зараз важко дивуватися. Коли твій сусід не прибулець з зеленими вусами, а колеги по роботі не канібали, стрічку новин сприймаєш якось спокійно і відсторонено. З іронією та здоровим скепсисом. Постінформаційна епоха вирівнює сприйняття гекатомб та мільйона рожевих троянд.

Ще недавно я з прохолодою пробігав очима звістки про «лівий рух». Для цього історичного трупа у моїй свідомості не знаходилось жодних формул вуду. Але прийшов момент усвідомлення.

Виявляється, у багатьох моїх добрих знайомих класова боротьба, експропріації, войовничий атеїзм та інші атавізми початку ХХ століття викликають позитивний безумовний рефлекс.

Катарсис був несподівано болючим. Ще нещодавно ти мило триндів з ними в чаті, ходив на концерти, акції, боровся за справедливі вибори – і ось на тобі! Deus ex machina з класовим штангенциркулем у руках.

Антоніна МАТВІЄНКО: Читатимемо з бромом новий підручник історії?

Попри всі заспокоювання, що шкільний підручник з історії писатимуть українські історики, все ж у ЗМІ з’явилася інформація, що в Москві вже дописують його — спільний для українських і російських школярів. Визначено навіть час завершення роботи — до осені. Ідею спільного підручника тривалий час войовничо обстоював відомий українофоб нардеп В. Колесніченко і взявся за її реалізацію міністр Д. Табачник. Це буде навдивовижу цікавий витвір новітньої історичної науки. У ньому автори поєднають непоєднуване, бо надто розбіжні шляхи історичного розвитку українців і росіян. Для перших — це боротьба за незалежність — то зброєю, то дипломатією, для других — «покорение народов» і «присовокупление земель». За таким підручником українським школярам доведеться вивчати і завоювання російськими військами сибірських ханств, і підкорення Кавказу доблесним Єрмоловим, і ще багато чого, що зовсім не стосується України. А з української історії, треба думати, буде взято лише визначені авторами прийнятні для обох сторін теми й аспекти.

Навіть у радянські часи в «Історії СРСР» Україні було відведено окремий розділ, а потім її історію вивчали за окремим підручником. А от у часи незалежності, коли розкрито архіви, з’явилися нові джерела, ліквідовано багато чорних плям, раптом з’явилася проблема: як подавати в школі історію України?

Лілея – щаслива квітка України

Дарія Степаненко, красива й відважна активістка Братства святого Луки – однієї із нечисленних правих організацій, що не прогнулася під святу великомученицю Тимошенко і не втратила свого обличчя, – вдарила букетом лілей по пиці скандального українофоба, міністра освіти й науки Дмитра Табачника.
Молодець Даша! Пишаюся нею, гордий, що такі люди є серед нашої збидляченої, денаціоналізованої, аполітичної й боягузливої молоді.
Партія регіонів вимагає її виключення. Але... Дар"я є студентом Києво-Могилянської академії – вищого навчального закладу, відомого своїми антиукраїнськими шовіністичними заявами, безпрецедентним формуванням лівацьких штурмових загонів, які вже відзначилися у вуличних боях, пропагандою порнографії, гомосексуалізму, сіонізму та радикального лібералізму. На сьогодні Києво-Могилянська академія та її формальний очільник – колишній націоналіст, зрадник правого руху Сергій Квит та ті незримі, хто стоїть за ним, перебувають у протистоянні з міністром Табачником, який відтіснив деяких тамтешніх бонз від додаткових хлібних місць, наприклад, від комісії з надання наукових звань. Тому вчинок студентки там, швидше за все, можуть сприйняти якщо не схвально, то, принаймні, поблажливо. Репресій з боку навчальної інституції не буде.

Олексій ВОЛИНЕЦЬ: КОМУ ПОТРІБНІ ТАКІ ПІДРУЧНИКИ З ІСТОРІЇ?

КОМУ ПОТРІБНІ ТАКІ ПІДРУЧНИКИ З ІСТОРІЇ?
Олексій ВОЛИНЕЦЬ,
м. Київ

У газеті “Слово Просвіти” (ч. 21, 27 травня - 2 червня 2010 року) прочитав кореспонденцію Євгена Букета “Обговорення проекту концепції історичної освіти в Україні триває”. З цього приводу хочу висловити міркування, бо вони не збігаються з основними принципами вже зазначеної концепції. Автор цієї концепції, як видно із публікації, — доктор історичних наук Наталія Яковенко. Її в цьому активно підтримує міністр освіти і науки Дмитро Табачник, теж історик за фахом, відомий своїми українофобськими публікаціями, розтиражованими у великій кількості. Про нього газета

Олена Білозерська: Держава, яка себе поважає

Це у даному разі Латвія. МЗС Латвії оголосило персонами нон-грата двох істориків з Росії - на підставі висновку про те, що їхні дії шкодять Латвії та її громадянам. Також істориків внесли у перелік осіб, в’їзд яких у Шенгенську зону небажаний.

Один із них планував в кінці березня прибути до Латвії з виставкою «Угнанное детство: судьбы детей, угнанных на территорию Латвии, 1943-1944 годы». Це повний аналог всіх отих наших українофобських виставок про Волинську різню, приїздів і лекцій усіляких Ескіних чи як їх там - різноманітних українофобів з Росії, Польщі, Ізраїлю, а також наших власних регіонівських посіпак, які беруть гроші за те, щоб посварити Україну з Європою.

Ганна (Лисиця) Сінькова: Гей-садок, гей-клас, гей-курс і гей-парад…

Гей-садок, гей-клас, гей-курс і гей-парад…

Ходять чутки про те, що Квіт назвав виставку (невідомо чого, щоправда — так і не вдалося знайти в мережі її експонатів) «українське тіло» українським словом «лайно» а потім закрив її.
Внутрішній голос підказує мені, що виставка та було порнографічною. Не тому, що вона називається «українське тіло», а тому що Центр візуальної культури НаУКМА виставляє виключно порнуху…
Але мова не про те.
 Квіт звісно мав право висловлюватись з приводу виставки. А от закривати виставку було помилково. Вже почалася вонь, яка буде переслідувати його довгі місяці. Брюховецька вже назвала його фашистом… Антифашисти влаштують проти нього демонстрацію, але мені, як українській фашистці це все відверто по....
Свого часу антифашистка Брюховецька подружилася з фашистом Квітом, коли влаштували університетське судилище проти нашої активістки Дарини Степаненко. Я оце спитала у Дарини чи шкода їй якусь зі сторін… Вона відповіла, що ні. Спитала у нашої активістки Ярослави… Вона теж відповіла, що ні…
Подальша доля Могилянки — плодити і проводити гей-паради… Подальша доля Квіта — боротися проти гей-парадів… Доля Брюховецької — боротися проти Квіта… Одвічна проблема батьків і дітей… Проблема дітей, достойних своїх батьків…

(с)Ганна (Лисиця) Сінькова